Блог вчителя біології Шершень Людмили Миколаївни: Виховні години

НА ШЛЯХУ ДО СВОБОДИ ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Мета:

— розширити кругозір учнів про історію виникнення та святкування Дня Соборності України ,вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні;

— прищеплювати любов і повагу до історичних та культурних надбань українського народу, інтерес до минулого;

— виховувати почуття національної гідності, гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до культурних цінностей, літературної спадщини та історії власного народу.

Хід заходу

Висвітлюються слова:

«Національна єдність – запорука державності України»

Ведучий:

Сьогодні День Соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави.

Ведуча:

Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас.

Учень Нехай же лине добре слово,

Звучить так щиро і вагомо

Про нашу неньку-Україну,

Найкращу, дорогу, єдину!

Учень Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю сьогодні я пісню свободи!

Радіймо сонцю й днині мирній,

Єдиній і Соборній Україні!

Учень Все, що мрiялось вiками,

Сповнилось, настало!

«Ще не вмерла Україна» —

Гордо прозвучало.

Звучить Державний Гімн України.

Ведучий:

Україна – рідний край, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми.

Ведуча:

Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, ті, хто живе в Україні та кого доля закинула на чужину. І де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово

Учень Я – українець вірою і кров’ю.

Моє коріння тут по всій землі.

Воно моє і відчиняється з любов’ю,

А я страждаю болями її.

Я – українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не скорюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це недарма.

Я – українець, смутком оповите

Моє кохання, як гірке вино.

Моя рідня розкидана по світу,

Як буйним вітром золоте зерно.

Я – українець. Цього не відняти,

В моїй душі співають солов’ї,

Бо ви такі, мої ви мамо й тато,

Й такими будуть правнуки мої.

Учень

Як спитають мене люди,

Хто я, тодi скажу їм:

Що я українець щирий,

Український в мене дiм!

І для України в мене

Серце iз любовi б”є,

Я за Україну

Вiддам все життя своє.

Люблю землю українську

Усiм серцем, з усiх сил,

А любовi цеї вчуся

Вiд насипаних могил.

В цих могилах сплять герої,

Що у хвилю у страшну

Буйнi голови поклали

За рiдню i за вiтчизну.

І як цi герої впали;

Так i я готов —

За Вкраїну жертвувати

Все життя, майно i кров.

Ведуча:

Україна... Її майбутнє в руках молоді. Від нас залежить, якою буде наша держава! А держава, як і родина, має бути дружною, сильною, здоровою, щасливою.

Ведучий:

Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки. «Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки».

Звучить пісня

Ведуча:

Упродовж століть землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.

Ведучий:

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Ведуча:

Щороку 22 сiчня весь український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i ділом намагався вiдродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, Запорізької Січі, Визвольної вiйни пiд проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.

Ведучий:

Та реалiзувалась ця мрiя внаслiдок української революцiї 1917-1920 рокiв, пiд час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i нацiональний дух українського народу, утворилися двi демократичнi держави – Українська Народна Республiка (УНР) та Західноукраїнська Республiка (ЗУНР).

Ведуча:

Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 сiчня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збiгався з рiчницею iсторичного IV Унiверсалу Цетральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостiйною, незалежною державою, отже вiн мав стати днем подвiйного всенародного свята – Незалежностi i Соборностi.

Ведучий:

Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України, і відзначають його з 1999 року.

Ведуча:

Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності

Учні Соборність – це символ.

Символ боротьби за волю.

Порозуміння між людьми.

І часточка надії і віри у майбутнє.

Учениця Україно, соборна державо,

Сонцесяйна колиско моя,

Ні, не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Учениця Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в ній – перлина,

Не вмре повік!

Учень Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі.

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти, на землі.

Ведуча:

Сьогодні не можна не згадати героїв які загинули за Україну. Пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Ведучий:

Любов до землі, до рідного слова прирекли багатьох славних синів і дочок України на тюрми і поневіряння.

Учень 1 "Боротьба не за щастя вже навіть іде —за життя!

Бо його забирають.

Нас Надія веде, нас ідея веде

За свободу для рідного краю.

Учень 2 Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 3 Так чинили лиш варвари, злісні хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани

Вже над нами так само знущались!"

Ведуча Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Учень

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.
Учень
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?
Учень

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!
Учень
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Учень
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Ведуча

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» діти виносять фотографії героїв)

Ведучий Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Учениця

У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,

Історія одна, і Ви - її частина.

Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,

І молимось: за Вами - ненька Україна!

Вже не повернеться додому той хлопчина,

Що його вчора тільки мати відпустила,

Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,

За щастя України, бо вона - єдина".

Казала мати берегти себе. Але даремно,

Бо хлопець був готовий йти безстрашно,

Аби лише країна, котру так кохав страшенно,

Не стала на коліна, а боролася відважно.

Ведуча:

Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.

Ведучий:

Маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

ВчительІ в цю велику врочисту годину

З’єднаймо в єдиний ланцюг всю країну!

На фоні пісні «Мова єднання» називають області України , а діти пов’язують стрічки на «Вінок єднання».

Рівненщина вітає Вінницька область

Волинська область Донецька область

Дніпропетровська область Житомирська область

Закарпатська область Запорізька область

Івано-Франківська область Київська область

Луганська область Львівська область

Миколаївська область Одеська область

Полтавська область Кіровоградська область

Сумська область Тернопільська область